Як довго тягнеться ця безпросвітна ніч,
Стражденна ніч, ніч втрат і болю.
Летять птахи із вирію навстріч,
Навстріч війні й людському горю.
Нема їм прихисту на спаленій землі,
Де вітер - одинак, немов безхатько.
Мале дівчатко на руїни тлі
У білій блузці, ніби янголятко.
Немає поряд мами, тата, ні душі.
Світ, ніби вимер, чи завмер в пустелі.
Зруйнованих будинків міражі -
Війни кроваві акварелі.
Куди летіти птахам, як розруха скрізь?
Війна напружує свої рамена.
В очах дитини вже немає сліз,
У них лиш Вічність Богом сотворенна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2022
автор: Йосип Петрик