Ідея спалахнула мов сірник,
Розсіяла пітьму мого буття.
Допоки той вогонь не зник,
Бо ж назад не буде вороття,
Світ роздивляюсь я уважно,
Відтінки, настрої його ловлю.
Але сірник тримаю обережно:
Як пальці запече, то відпущу.
Секунди, і сірник уже минуле,
Пітьма знову царює навкруги.
Лишень їдкий димок почую,
То веління Музи вперед іти.
Гаразд, іду! Сама і навздогад
Я лист таємний розшифрую.
Надіюсь: наведу у ньому лад,
Бо ж на згадку я буття римую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2022
автор: Яніта Владович