Дай-но косу розплету тобі.
Дзюркотять у спеку водограї.
Двадцять три години у добі
шістдесят хвилин не вистачає.
Звідси метушіння у людей
вічні: поспіх, біготня, ревіння…
Та ніхто ніколи і ніде
в заметні ще не знайшов спасіння.
Не біжи, спинися, сядь окрай.
Чуєш в тиші, як дзумлять хвилини?
Дзиґарі зупиняться нехай.
Час всього лиш окрик журавлиний.
22.05.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2022
автор: Микола Соболь