Каждая, сумевшая перейти на другую сторону улицы,
выйти из зазеркалья, это знает.
Каждая ухваченная мысль теперь похожа на пойманную в полёте стрелу.
(неужели были времена, когда слова трепетали, как бабочки, возле вечерних ламп?)
Каждая прочитанная страница возрождена из пепла,
каждый глоток – страсть.
Не заказывайте ещё один кофе,
ваш ангел всё равно должен выспаться
после бессонной ночи новорождённых.
Мёртвых и живых лучше оставить на потом.
У вас теперь много ключей, но исчезли замки,
просто иструхлявели как осиные гнезда,
но оказывается, что и не были они нужны –
оставьте их тем, кто сомневается,
тем, кто боится, тем, кто рассказывает о комнатах внутри себя,
где никогда не был.
У вас теперь мало времени, наивные думают, что это от счастья.
А я скажу, что цветок просто цветёт, а оружие просто убивает,
стрясите пыльцу, простите, порох со своих ладоней.
Вы уже выиграли эту войну жизни, в межвременьи проиграв сражение.
И это было трудней, чем притворный мир.
На углу улицы женщина продает цветы: гладиолусы, розы, лилии.
И, кажется, шланг под её ступнями извивается змеем.
Аve, нет, только кажется, Мария?
Поцелуй своё отражение: то ли в теплую детскую щеку,
то ли в зеркала холод.
И пой, Мириам, пой.
2020
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++++++++++++++++++++
ВІДОБРАЖЕННЯ
Кожна, що змогла перейти на інший бік вулиці,
вийти із задзеркалля, знає.
Кожна вхоплена думка тепер схожа на впійману в льоті стрілу
(невже були часи, коли слова мерехтіли нетлями біля вечірніх ламп?).
Кожна прочитана сторінка – відроджена з попелу,
кожен ковток – пристрасть.
Не замовляйте ще одну каву,
ваш янгол все одно має відіспатися
після безсонної ночі новонароджених.
Мертвих і живих краще залишити на потім.
У вас тепер багато ключів, але зникли замки,
просто струхлявіли як осині гнізда,
і виявляється, що вони й не були потрібні –
залиште їх тим, що сумніваються,
тим, що бояться, тим, що розповідають про кімнати себе,
в яких ніколи не були.
У вас тепер мало часу, і наївні думають, що це від щастя.
А я скажу – що квітка просто цвіте, а зброя – просто вбиває.
Струсіть пилок, вибачте, порох зі своїх долонь.
Ви вже виграли цю війну життя, у міжчассі програвши битву.
І це було складніше за удаваний мир.
На розі вулиці жінка продає квіти: гладіолуси, троянди, лілії.
І, здається, шланг під її ступнями звивається змієм.
Аve, ні, тільки здається, Маріє?
Поцілуй своє відображення: чи у теплу дитячу щоку,
чи у дзеркала холод.
І співай, Міріам, співай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948387
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 21.05.2022
автор: Станислав Бельский