Врятуй, помилуй і прости,
Не залишай нас наоди́нці,
Несе́мо з болем ці хрести́,
Яких завда́ли нам ординці.
Вони важкі, та ми несе́м,
Ще й до землі́ нас пригинають,
А кожна звістка – біль і щем.
Раschиsти всіх підряд вбивають.
Нас гнуть хрести́ ці до землі́,
Щоб ми піднятись не зуміли,
А неньку нищать моsкалі,
Й тере́ни всі зачервоніли.
Ми їх несе́м… несе́м хрести́,
І молим Бога про рятунок,
Щоб допоміг їх пронести́,
Хрести́, що да́ли нам в «дарунок».
До нас ввірвалася орда,
Й тоді хрести лягли на пле́чі,
Нас обійняла всіх біда,
Всіх: від стареньких до мале́чі.
Нести́ хрести́ нам поможи
І забери війну, Всевишній,
На вихід ворогу вкажи,
Щоб замість кро́ві - сік із вишні.
04.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР