Прощавай, мій здоровий глузд!
Я залишу тебе серед поля.
Прощавай, мій ріднесенький друг!
Ти приніс так багато болю.
Я пам'ятаю кожну мить,
Я вірив тобі до незтями,
А ти, неначе пташка: "фіть".
Пішов, не попрощавшись з нами.
Дорогою, що захопили бур'яни,
Крізь них ішов до тебе довго.
Дорогою, де квіти проросли,
Від мене ти тікаєш невгамовно.
Я так хотів кричати: "Постривай!
Залишся тут, згадай щасливі ті хвилини!".
Не повернувшись, в теплу мить згадай:
Час як вода, він швидко лине й лине.
28.06.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: Макс Дрозд