Чарівниця. Серія 5. "Емоції"

Прочитала  новини,  і  душа  моя  заніміла,
Серденько  заклякло,  нечутно  зовсім  його.
Бідолашні  дітки!  Ох,  їхні  бідолашні  матусі!
Бідолашні,  бідолашні,  бідолашні!..

За  які  ж  то  гріхи,  їх  караєш  ти,  Всесвіте?
Чом  дозволив  подібні  знущання  й  жахи?!
Чи  ж  бо  їхня  вина  лиш  тільки  у  тому,  що
Опинилися  на  шляху  навіженого  нелюда?

Як  сталося,  що  ті,  кого  людьми  називають,
Не  вагаючись,  чинять  нелюдські  звірства?!
Я  питаю,  питаю,  питаю…  І  знову  питаю,
Та,  можливо,  Всесвіт  не  знає  нічого  й  сам.

Вже  пролила  я  ріки  сліз,  солоних,  пекучих,
Але  й  їм  не  вдалося  відродити  душу  мою.
Бо  ж  вона  у  полоні  безсилля  та  болю,
У  полоні  ненависті,  гніву  та  люті.

І  це  ж  тільки  я,
Що  читала  новини,
А  скільки  людей  в  Україні,
Хто  усе  оце  пережив!..

Благаю  тебе,  Всесвіте!  Ти  звільни  їхні  душі,
Втамуй  їхній  біль,  забери  безпорадність!
Потьмяніють  нехай  усі  страхітливі  згадки!
Подаруй  їм  безцінний  спокій  та  забуття!

Молю  тебе,  Всесвіте,  збери  усі  наші  сльози,
Що  пролили  ми  від  самого  початку  війни,
Оті  ріки  стрімкі,  ці  безмежні  озера  й  моря.
Але  ти  їх  усі  позбирай  до  краплиночки!

Ти  візьми  вогняні  лють,  ненависть  та  гнів,
Забери  їх  з  кожної  змученої  вкраїнської  душі;
Ти  приборкай  цю  силу  страшну,  що  у  душах
Нещадно  бушує,  бо  самим  нам  це  не  до  снаги.

Весь  той  біль,  що  морозить  розум  та  серце,
Що  знову  і  знову  ятрить  незагоєні  рани,
Наче  сіллю  їх  присипа,  ти  видери  з  коренем,
Щоб  від  нього  і  сліду  ніде  не  лишилося!

Я  уклінно  благаю,  Всесвіте!
Ти  змішай  оті  океани  сліз
Із  вогнем  ненависті  й  люті,
Із  болем,  що  жалить  нещадно.

Ти  отримаєш  шквал,  ураган,  буревій,
Яких  ще  ніколи  до  нині  не  бачив  світ.
То  ж  спрямуй  його  швидше  на  "оселю"
Отого  знавіснілого  російського  нелюда.

Нехай  змиє  усе  там  дощем  віковим!
Нехай  вітром  знесе  та  розтрощить!
Нехай  блискавиця  спалить  дощенту!
Нехай  градом  усе  рясно  засипле!

Наші  сльози,
Наша  злість,
Наш  біль,
Хай  пізнають  їх  там,
Як  пізнали  і  ми  в  Україні
Їхнє  безумство,
Їхні  тортури,
Їхню  нелюдськість.

Ти,  нарешті,  почуй  мене,  Всесвіте!
І  хай  буде  все  так,  як  я  у  тебе  прошу!


__________________
Чарівниця.  Серія  1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944116

Чарівниця.  Серія  2.  Частина  1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946646

Чарівниця.  Серія  2.  Частина  2.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1004626

Чарівниця.  Серія  3.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947176

Чарівниця.  Серія  4.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947373

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: Яніта Владович