ЩЕ КОЖЕН ДЕНЬ ВІД ВТРАТ ТОБІ БОЛИТЬ…

Мерзенні  руки  ката  аж  сверблять:
"Як  знищити  бунтарку  непокірну?!"
А  ти  вдяглась  в  блакитно-жовту  гладь
І  не  злякалась  хватки  бузувіра.

Сорочка  біла  –  квітами  в  саду,
В  ній  –  доброчесність  та  краса  дівоча.
Код  поколінь,  народу  вільний  дух  -
А  лиходії  це  відняти  хочуть!

Ще  гинуть  діти…  Жовті  колоски,
Серпом  безжальним  у  весни  відтяті.
Тягар  для  тебе  надто  заважкий  –
Щодня  втрачаєш  не  одне  дитя  ти…

Невинні  душі  –  тінями  в  блакить:
Він  жив.  Кохав.  Радів  сім’ї.  Дитині.
Так  кожен  день  від  втрат  тобі  болить,
Що  ти  кричиш  у  тузі  лебединій.

Своїх  дітей,  рятуючи  від  куль,  
Як  кожна  мати  –  підставляєш  спину…
І  не  скорити  ворогу  таку  –
Рішучу.  Гідну.  Мужню.  І  близьку.
Тебе  –  найкраща  в  світі  –  Україно!

…  Сполохано  сховалися  в  житах
Волошки,  що  з  рідні  небесній  сині.
А  ти  стоїш  із  вірою  в  Христа,
В  небесно-золотій  своїй  свитині.

/  Малюнок  Lise  Cleyn./

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2022
автор: Білоозерянська Чайка