СТАРОВИННИЙ ДАРУНОК

Вишиванки,  наче  доля,

Наче  квіти  серед  поля,

Так  гаптовані,  виши́вані  вони.

Все  тепло  у  них  вкладали

І  з  любов'ю  вишивали  –

Повело́ся  так  у  нас  із  давнини.


В  вишиванки  вклали  ду́шу,

Я  традицій  не  порушу,

Вишиванку,як  святиню  бережу.

Кожен  хрестик  і  мережка,

А  стібок  –  життєва  стежка,

Все  життя  я  нею  дуже  дорожу.


Їх  у  спадок  переда́ли,

Вишивати  їх  навчали,

Вишиванка  –  це  родинний  оберіг.

Ще  й  орнамент-візерунок,

Старовинний  це  дарунок.

Скільки  долею  виши́вано  доріг.


Вишиванки  одягаєм

І  пісні  про  них  співаєм,

Гордимося  вишиванками  усі.

Вишиванки  всюди  з  нами,

Із  молитвою  й  думка́ми

В  незрівня́нній  цій  виши́ваній  красі.

22.05.2021  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022



#Вірші_поезія_вишиванка

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР