Стояв тут будинок, дитячий майданчик
І гралися діти в дворі...
Я клятим рашистам ніяк не пробачу...
Не чути вже сміх дітвори.
Дитяча лопатка й маленьке відерце,
Покинуті наспіх в піску...
Долоньки маленькі ліпили в цім місці
І замки, і вежу важку.
Тут світ відкривався і всі персонажі
Уявні із казки були...
Та знищили все тут снаряди ворожі:
Розбиті будинки й двори...
Лиш поряд могила і свіжий горбочок.
В нім хрестик маленький стоїть.
А зверху табличка: «Назаров Максимчик»
І дата є смерті на ній.
І лише скрізь свище, і виє, і стогне,
На згарищах з попелу – дим.
А вітер кульбабку леліє, пригорне –
В колишнім дворі не один...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2022
автор: Ольга Калина