Птаха перелітня

Летить,  неначе  птаха  перелітня,
Самотня  жінка  у  чужі  краї,
Сумує,  що  розквітне  скоро  вишня,
Зростуть  без  неї  діточки  малі.
Від  смутку  того  серце  завмирає,
Сльозами  змиє  болі  і  жалі,
З  надією  у  серці  засинає,
Все  скоро  стане  на  "круги  свої".

Приспів
Ви  візьміть  у  небо  синє,
Птахи,  пісню  на  крило,
Хай  летить  на  рідну  землю
Мого  серденька  тепло,
Привітайтесь  до  родини,
Покружляйте  над  селом,
Я  сумую  щохвилини,
Ви  живіть  усі  з  добром.

Там  чорнобривці  тягнуться  до  сонця,
І  мальви  зазирають  у  вікно.
У  тиші  вечоровій  під  віконцем
Дітей  учить  бабуся  на  добро.
А  колискова  лине  поміж  зорі,
Із  вітром  жінка  шле  у  тихий  сон:
"Я  ніжно  обіймаю  тебе,  доню,
Молюсь  за  тебе,  сину,  до  ікон".

Життя  гортає  аркуші  неспинно,
Летять  роки,  вже  діти  підросли.
Зістарілись    батьки  і  полетіли,
Непопрощавшись  в  іншії  світи.
А  жінка  та,  як  птаха  перелітня,
Не  прижилася  там  і  тут  чужа,
Бо  загубилася  десь  найцінніша,
Та  іскорка  родинного  тепла.

Зоя  Журавка

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2022
автор: Зоя Журавка