Забутий кіт у Маріуполі

Він  буде  сам  один  без  їжі,  
У  замкненій  квартирі  ні  душі,
А  навкруги  господареві  речі,
А  навкруги  господареві  сни,
Ось  капці,  шарф,  диван,  ось  крісло,
Він  прийде,  так,  я  почекаю,  ніч,  
Я  почекаю  день,  я  почекаю  знову  ніч,
І  знову,  знову,  знову  ніч,  і  ніч,
Цей  сон  голодний,  знову,  знов..
Лечу  у  вирій,  я  з  тобою,
Як  тепло  разом,  
Разом  знов.
25.3.22

Читає  В.  Сенцова
[url="https://youtu.be/HYdIe8tXe0g"][    https://youtu.be/HYdIe8tXe0g]

Кота  звали  Йосик.  Це  реальна  істррія  із  сотень  подібних.  Коли  друзі  відкрили  квартиру  погодувати  Йосика,  то  не  знайшли  його.  Утік.  Не  переживайте.  https://nv.ua/ukr/ukraine/events/gumanitarna-katastrofa-vvs-navodit-svidchennya-lyudey-yaki-zmogli-vijihati-z-mariupolya-50230360.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2022
автор: Валерій Лазор