І згасло все, так ніби й не було,
Надії, навіть, негасима свічка.
Тепла та світла був ти джерелом,
Вже сіло сонце, наступила нічка...
Наосліп майже, мацаючи світ,
Хоча до темряви звикають швидко очі.
Не бачу, чую - облітає цвіт,
То одцвітають мрії, почуття дівочі...
І упаде розлуки терпкий плід,
Його самотність любить на сніданок.
Але крізь морок серце бачить слід,
Навшпиньках йде стрічать новий світанок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: Ірин Ка