А земля ж така маленька,
Та на всіх вона одна;
В кожного солдата Ненька,
Перед нею всім вина.
В кам'яний то вік дорога,
Не буває там Жар-птиць,
Повинитись перед Богом,
Й Богоматір'ю всім ниць.
О прости ж Отець небесний,
Як мудріші б ми були –
Райські кущі б мали в веснах,
Війни б всі внівець звели.
Поможи Вселенський Розум,
Кожен раз все на межі, –
Зняти Людством всі загрози,
Йти в Любов,... не в міражі.
16.05.2022р.
Жить в Любви не в мираже
А земля то ма́ла, ма́ла,
Да на всех она одна;
В каждого солдата мама,
Перед ней у всех вина.
В каменный то век дорога,
Не бывает там Жар-птиц,
Повиниться перед Богом,
Богоматерью – пасть ниц.
О прости Отец небесный,
Быть мудрей благоволи –
Кущам райским быть бы в веснах,
Мир навеки б сберегли.
Помоги, Вселенский Разум,
Каждый раз все на меже, –
Людям снять угрозы разом,
Жить в Любви, не в мираже.
16.05.2022 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: Променистий менестрель