ГОРОБЦІ

Під  вечір  птаство  збіглося  голодне.
Для  них  мій  двір  –  чіткий  дороговказ.
Кмітливі  горобці  одне  за  одним
з  тарілки  цуплять  кашу  у  Бровка.

Злітаються  гуртом  і  поодинці,
вечерю  обсідаючи  з  країв.
Опісля,  спивши  псової  водиці,
знов  спурхують  –  у  зграї  та  рої.

Бровко  лиш  "глип"  та  "глип",  –  очима  водить.
Заліг  на  бік,  послабивши  ланцюг.
Немов  гортає  стрічку  "Про  пригоди
та  витівки  пернатих  волоцюг".  

А  ті,  наївшись,  вкрай  вже  осміліли:
бадьоро  шкварять  танці  перед  псом.
Дзьобами  смик  за  вухо:  праве,  ліве...
Собака  ж  не  збагне:  це  яв  чи  сон?

Багряне  сонце  вщерть  налилось  кров'ю,  
затиснене  у  обрія  в  руці.
Багріє  двір,  недоїдки  Бровкові,  
Бровко  і  на  паркані  горобці...  

©  Сашко  Обрій.
09.05.22

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: Олександр Обрій