ТРУСИ

Блукаю  чужим  містом.  
Нелякані  господині  сушать  білизну.
Падає  в  очі  червона  яскрава  пляма.  
Труси  з  червоного  мережива.  
Йду  настільки  близько,  що  вони  майже  торкаються  обличчя.  
Розумію,  це  те  про  що  мріяла,  що  шукала  по  крамницях.
А  тут  вони  висять,  бери  –  не  хочу.
І  ніхто  не  бачить.
І  тій  господині  вони  не  такі  вже  й  потрібні.  
Вивісила,  значить  може  якось  і  без  них.  
Та  і  навряд  достойна  вона  такої  краси.
І  якщо  не  візьму  я,  то  схватить  інша.  
Та  і  можна  зняти,  просто  приміряти.
Відчую  себе  жінкою  в  вишуканій  білизні.
А  потім,  колись,  непомітно  поверну.
П’ятий  тиждень.
Труси  висять.  
Тяжко.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: Пісаренчиха