Немає більшої нава́ли,
Як та орда, яка прийшла,
На цій землі їх не чекали,
Та ця мерзота нас знайшла.
Раschиsти – не́люди ввірва́лись
На землю нашу цю святу,
Але самі́ не сподівались,
Що взя́ли тактику не ту.
Неначе в звірів, в них пова́дки,
Душі́ у жодного нема –
Руsні жорстокої нащадки.
Чом не забрала їх чума?
Усі вони оскаженілі:
Вбивають, ріжуть, нищать всіх.
Скрізь решето́ в людей у тілі,
Від цьо́го ре́гіт в них і сміх.
Впритул стріляють, не здригнуться –
Розвагу іроди знайшли.
Коли ж вони вже схаменуться?
По що вони до нас прийшли?
Нічо́го в них нема святого,
Це – здичавілая орда,
Всі тягнуть ру́ки до чужого,
В чужу домівку в них хода.
Скоріш би нам орди позбутись,
Що позбавляє нас життя,
Під мирним небом всім проснутись!
Не пі́де все це в забуття.
13.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР