Сон героя не на ніч, сон героя вічний,
Воркує вдалині десь сич, плаче дощ на вікнах,
Замість ліжка з подушками лиш тісна труна,
Замість радісної пісні лиш сумна струна,
Квіти, що в саду у неньки не для його ока,
На могилу щодня ходить мати одинока ,
Фото в рамці чорна смужка гірко обіймає,
На зорі у пустім домі щастя геть немає.
Інші фото, перемоги, ордени на стінах,
Задля миру на Вкраїні падав на коліна,
В пам'ять про військові миті лишені шеврони,
В них вся відданість і віра житиме до скону.
Не забуті дні війни, що пролиті кров'ю,
Не забути грім у небі, що лунав від бою,
Все тримає у собі форма камуфляжна,
Вона пройшла усе разом з воїном відважно.
Доки жив були всі мрії про спокійні ночі,
Що не плакатимуть більше ті невинні очі,
Тільки зла ворожа куля всю зламала долю,
До землі поклавши тіло серед трав у полі.
Відняли все у солдата, - молодії роки,
У майбутнє всі дороги заступили кроки,
Лиш сира земля для нього стане рідним домом,
А над нею слізні ріки, жалісливі стони.
Замість ліжка взамін стала лиш тісна труна,
Замість радісної пісні лиш сумна струна,
Воркує над портретом сич, плаче дощ у вічі,
Сон героя не на ніч, сон героя вічний...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2022
автор: Вікторія Павлюк