Добра замало в цьому світі,
Не обійшла війна і нас стороною…
Мертві батьки та їх невинні діти.
А ні години немає покою!
А ні на годину не замовкають сирени,
Але замовкають навічно люди,
Українські леді й джентельмени…
Безліч трупів повсюди.
Невтішний вогонь в лісі гуляє
Застилаючи небо димом гірким,
Смерть тварин в торбу збирає
Ласкаючи волоссям сідим.
Нестримний вогонь палить степи,
З’їдає трупи ворожих солдатів,
Залишаючи деінде черепи
З дірками від автоматів.
На голій безжиттєвій землі
Груди палаючого металу…
Наче пекло з нечистим на чолі,
Що проливає кров багряну.
Не видно за димом майбутнє.
Щодня нерадісні в нас будні.
На могилах деінде квіти…
Добра замало в цьому світі.
Шепоче серцю безцінна надія,
Про віру в українську перемогу,
Про те, що згине «подруга Россия»
Звільнивши до щастя дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2022
автор: Олександр Стіхартський