У лютому мої акаунти «зламала» війна,
А були ж складні паролі від серця та розуму.
Словами та діями зараз керує тільки вона,
У поезію трансформує милу колись прозу.
Здається, душу назавжди скувала зима:
Вона лютує у написаному війною алгоритмі.
Добре, хоч римується; якби я стала німа,
То палаючий гнів поламав би усі біоритми.
І була би тоді як та перетягнута струна,
Легенько торкнись - потону у обіймах фатуму,
З душі забирають гнів отруйні та злі слова,
Дозволяючи не скоритись ворожому задуму.
Вірю, недовго керуватиме знавісніла пітьма,
Покарають оту, що завинила у моєму зламі:
Чекає на злочинницю пекельна тюрма,
А я знов опинюсь у своєму прозо'вому едемі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2022
автор: Яніта Владович