Копни вже твердь земну, там побачиш корінь свій,
Побачиш під собою і пращурів порох.
Неначе археолог заглянь у давній світ.
...Колись разом стояли предки в чорну пору!
В ковчезі майбуття місце усім, щоб жити!
Байдужим пнем, рашисте, на пращурах не стій!
Чому ти розумом ослаб, не тямковитий!?
І ворогом став!... Тобі вдома стало тісно?
Ти зруйнував усі між нами дружби пласти...
Весняний день... Тривога не тільки на душі!
Мої літа в поході, та їх треба пройти...
Колаборантів і орків в дурні пошити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2022
автор: Маг Грінчук