Не бери усього мене, весно,
в похмільні екстази –
Сік березовий теж до свого є часу...
Як бузковий дурман все лоскочуть
очей твоїх стрази.
О мольфари – без чар у ранкову росу...
Бо в клепсидрі часу незабутній
дурман поцілунків,
У цвітастих туманах замріяних нив...
Віднесіть бо на крилах лелечих
в фіранки фортуни, –
Боже, Ти ж нас на Землю удвох відрядив?!
11.04.2022р.
В клепсидре времени
Не бери, о весна, меня в буйство
хмельного экстаза –
Сок березовый солнца хрусталь на весу...
Как сирени дурман всё щекочут
в глазах твоих стразы.
Не колдуй ворожей на рассвете росу...
Ведь во время клепсидры забыть как
дурман поцелуев,
Да в цветастых туманах мечтательных нив...
И на аистов крыльях в истому
летя аллилуйя, –
Боже, Ты нас на Землю вдвоем отрядил?!
11.04.2022 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2022
автор: Променистий менестрель