/акровірш./
Врятуйте з пекла! З голоду! Пітьми!
Ракети не вщухають... а в завалах –
Яскравий зблиск – душа чиясь в цю мить
Товаришів назавжди покидала.
Уламки, дим… води ковток знайти б…
Й почути, як батьки, кохана, діти?
Та хворого не кине побратим:
Евакуація – єдиний шанс їм жити!
Гортає дні життя для всіх Господь:
Екзамени складаємо щоднини:
Рятуй сміливців! З них очей не зводь!
Отець Небесний, чуєш Україну?
Їй кожна смерть – сліди незгойних ран.
Вона ж дітей для миру всіх ростила,
Але війну нам нав’язав тиран –
Закрий щитом! Надай звитяжним силу!
Обороняє кожен рідний край,
Військові наші – хай не знають втоми.
Синів ждуть вдома… Отче, не карай!
Тримайтесь, дітки! Просимо щомить:
Азове! ТРО! Морпіхи! Нацгвардійці!
Летіть, молитви, до небес, летіть:
І порятунок, віримо, здійсниться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2022
автор: Білоозерянська Чайка