Вже вкотре яблуня цвіте, і знову подив-
Сплелася тінь з одних лиш пелюстОк,
Зайду до неї, затамую подих,
І щоб не розтоптать - притишу крок.
Збиралась довго, й от розквітла зранку ,
Запінила безлисті ще гілки.
Стою, як в казці, у її серпанку .
Пелюстка тихо впала до руки-
Дмухну на неї, й полетить до тебе
Дніпром мого привіту тепла мить
З процідженим через пелЮстки небом.
Підстав свої долоні, щоб зловить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2022
автор: Lesya Lesya