Життя відлік веде не роками,
Лише вчинками кожного дня.
Важко зорі світи рахували,
Відчайдушно шукали ім’я
Лікувальне для Всесвіту днини,
Міркувань аби з’явились хвилини.
Чого люди найчастіше не бачать?
Свою зверхність, виправдовують біль,
Що спричинили. Але гідність не плаче,
Духовна тиша – її мудра тінь
І величне душі надбання
Культури – Всесвіту сподівання.
Зрозуміти свій внесок неважко,
Якщо вільний у мріях-думках
Себе твориш щодня та відважно
Відповідальність несеш, як стяг
Думок-намірів та побажань
Собі, іншим у хвилини вагань.
Але слабкості раз у раз прояв
Супроводжує людське життя:
- Аби хтось мене заспокоїв.
- За мене хтось аби порішав.
- І вихваляйте лише, бо приємно...
Вибір – то досвіду крок достеменний.
9 травня 2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2022
автор: Натали Вадис