Мені вночі ввижалася дзвіниця,
Потужні дзвони кликали Христа.
Я знаю, мамо, це ж бо вам не спиться,
Молитву щиру шепотять вуста.
Я бачив перед танком руку Бога,
Яскравий у правиці смолоскип.
Пропав мій страх, розсіялась тривога.
І чув я, мамо, ваш тихенький хлип.
Ви янголом з’являлися з хмарини,
Як ворог попадав, бувало, в ціль.
Несли ви на руках мене з машини,
Живого. Лиш згорів автомобіль.
За сироту молились, мого друга,
І сльози витирали крадькома.
Яка була бійня, яка напруга!
А в нього і подряпини нема.
У той момент, коли звучить тривога,
Ви з вірою, без паніки й страху́
Про оборону молитесь до Бога –
Згорає вража зброя на шляху.
Ніч. Вервиця. Матуся на колінах
Рятує із загрозливих облог.
Святі слова «Бог», «Мама», «Україна»
Ведуть нас до священних перемог.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Галина Брич