Я кров'ю напишу тобі листа,
Її пролив твій адський співвітчизник.
В жаху німому скривлені вуста,
А звук боїв - то буде звуком тризни.
Я більше не побачу світла дня,
Одвічна ніч в моїм настала кра́ю,
А в ваших ву́хах буде лиш брехня
Про те, як нас росія "визволяє".
І ти не знаєш, як мені болить,
Що замість міст тепер лише руїни,
Про те, як я хотіла просто жить
У вільній від рашистів Україні.
Війна зірвала маски із людей,
Відфільтрувала рідних всіх і друзів.
І відчаю жорстокий апогей
Тримає душу в болі та напрузі.
Лиш знайте, я стояла до кінця
І до останніх хвиль лишалась сильна.
Та навіть куля вражого бійця
В мені не вбила українку вільну.
Місця убивств затягне полином,
Він проросте, як воля невмируща,
А кров моя поляже вам клеймом
На ваших збайдужілих черствих душах.
© Валерия Кропивная
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2022
автор: Валерія Кропівна