Дві куми в кафе зустрілись,
Цілувались знову й знову,
Після чарки розігрілись –
Потягнуло на розмову.
-Вам, напевно, невідомо,-
Хвалиться кума Меланка,-
Що ваш Гриць тікає з дому,
І що я - його коханка!
-Те, що мій Грицько - скотина,
І десь бігає - я знала,
До чийого швендяв тину –
Його вчора допитала.
Трясла його лихоманка
І брехав, я бачу, марно,
Розказав: його коханка –
Молода і дуже гарна.
Хоч бери та жени з хати,
Не прощу йому обману.
Ну, навіщо ж так брехати?
Ви ж, кумо, старі й погані…
Що ж він в вас таке побачив?
Чим його так засліпило?
Невже синій ніс привабив,
Молодим здалося рило?
Лились фрази на Меланку
З вуст кумасеньки Аніти:
-Хай таку знайде коханку,
Щоб мені не червоніти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2022
автор: Катерина Собова