Дитина плакала, розтирала сльози на щоках...
Набідкалось маля всю ніч до ранку голубого.
Молочний свідок так лежав на материнських руках,
Які лиш холодними стали опісля тривоги...
Навколишня дійсність сповнена горя й болю, жахів.
Наш розум вимагає відповіді на питання...
Та кожне почуття об'єднує в собі біль і страх,
Обурення, безутішну тугу, переживання.
Людині потрібні сили, щоб полегшити муки.
І є найкращим, навіть вірним способом - надія.
Вона в багатьох випадках додає нам мужності,
Хоч серце, вже не здатне на радість. Пошкоджений дім...
Потрібні пояснення нещасть, які нас спіткали...
Потрібна розрада, котра заспокоїла б душу -
Фізична, психологічна, строга та не печальна.
Війна... Всьому приходить кінець... І рашистам, дурням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2022
автор: Маг Грінчук