Співає акація зірване соло
У ніжній потузі серпа́нкових дум.
І щастя веде ще не рідне і кволе,
Аби наздогнати розпачливий сум.
Життя все на місці. Вкорінює рани.
Вільних немає - не вдасться втекти.
Акація змінює власнії шрами
І пише малюнки твердої кори.
Голки впиваються в сизі тумани,
Аби не дозволити знов обійнять,
Бо поряд, за межами вічної брами,
Легко упасти й навік покохать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2022
автор: Сара Ґоллард