Очі блакитні, жовте волосся,
Невтомні руки, стигле колосся.
Очі – сльозами, коси стежками.
Дні неспокійні, ночі громами.
Золоті зерна нищать удари,
Крадуть з Херсону Божії дари.
Овочі в Криму геть здешевіли?
Щоб ви, рашисти, в пеклі горіли!
Кожна зернина, кожна сльозина,
Сіється горем, злодюго-вражино!
Щоб не наївся ти, й не напився,
В нашому горі щоби втопився,
А Українським Духом вдавився!
То супостат, тобі Божая кара:
Тлій зсередини, збери всі примари.
Тремти та чекай,бо вже чорнії хмари:
Божого суду, Козацького суду,
Чом не сиділось вдома, приблудо?!
Я ж не загину, й тебе не пробачу,
Очима Світу тебе, враже, бачу!!!
І Семистрільно тебе пронизаю,
В серце самісіньке я поціляю!!!!!!!
Зло, негатив, біди всі проганяю.
Радість і спокій собі повертаю!!!!!!
Небо блакитне, жовте колосся:
Сонячне Світло Життям заплелося!
Жовтий й блакитний – коштовно зелений,
Квітне Вкраїна – Боже знамено!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2022
автор: fialka@