Вітер в полі все гуляє,
Ще встигає на гостини.
Із дерев він цвіт збирає,
Ті, які до душі милі.
Надсилає в подарунок,
Ними землю покриває.
Розганяє навіть смуток,
Що на ду́ші налягає.
Буває друзями з людьми,
Силою не задається.
Із пелюстків тче килими,
Наче в казці нам здається.
Схоче втіка на довгий час,
Навкруги стає так тихо.
Знову повернеться до нас,
Несе мир, не тільки лихо.
Вся природа розуміє,
Інколи мовчать птахи.
Бо і в них душа веліє,
Забути спалахи війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2022
автор: Валентина Ярошенко