Я давно живу одна,
й мені важко...
І буваю я сумна,
бува й страшно...
Діти й внуки в мене є,
і правнучка...
Та у них життя своє,
ще й далеко...
Вони дзвонять всі мені
та й щоденно...
Хоч в них справи є свої,
і проблеми...
І робота у них є,
і турботи...
Звісно в кожного свої
будні й свята...
Та й у мене справи є
на городі...
Та й у хаті і в дворі
є робота...
Потихенько я хожу,
шкандибаю...
І порядки навести,
поспішаю...
З телевізора дивлюсь
я новини...
А ще й Богу я молюсь,
без провини...
А дітей і внуків я
знов чекаю...
Та у кожного сім"я,
я це знаю...
Де взялася ця війна
не потрібна...
Третій місяць йде вона
не підзвітна...
І ніхто нас не пита
про роботу...
Своя в кожного мета,
і турботи...
Важко жити вже одній,
відчуваю...
Та у розпачі ще я
не буваю...
Розумію я дітей
і онуків...
Та наповнююсь ідей,
я без скуки...
Я давно живу одна,
й не сумую...
І читаю, і пишу,
ще й жартую...
І хоч я уже стара,
та не плачу...
Не впійма мене жура,
чую й бачу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2022
автор: геометрія