моя діва

моя  маленька  жіночка
я  відчуваю  твій  язик,
твої  груди,  швидке  дихання  
що  ж  звали  все-все  на  мене
здається,  я  -  єдиний,
хто  все  ще  боїться  правди    
але  я  можу  залишити  все  
в  минулому,  як  дозволиш  
що  ж  звали  все  на  мене
я  поклик  древніх  заховав
між  шалених  рядків  
щоб  посіяти  зерно  тривоги  
у  серці  кожної  людини  
Заспівай  мені,  присвячене  мені
Хочу,  щоб  Ти  була  поруч,
коли  я  відводжу  погляд  
Піднеси,  де  мені  не  втекти  

Сидить  Костюм,  і  пише,  пише
По  телефону  говорить,  Костюм!

змочи  своє  волосся  миррою
та  омий  моє  німе  тіло  ним    

Темні  згустки  газу,  зорі  в  суглобах  
вказували  на  те,  що  кінь  під  ним,  -  
Ти  помреш  раніше,  аніж  твоє  тіло  
А  Перед  тим  помре  для  тебе  вітер  
Величний  Я,  Мої  лати  із  Іридію,
якого  я  нашкрябав  на  твоїй  могилі
Деканські  трапи,  розтривожена  
Яйце  відкладене  ідолами  
Моя  Діва,  твої  ніжки  позеленіли  
Від  ранкової  роси  крижаної  
Та  ти  все  ходиш,  топчеш  слимаків
у  сусло,  не  відразу  розумієш,  
все  ходиш,  віртуальна  реанімація  
Я  -  Габрієль,  Змій  при  Мені  
спокушав  язиком  Еву  без  слів
Існуванням  ласкав  допитливість
Я  встромив  стилет  під  ребро  Іуді  
Страшніше  за  боязливість  -  зрада
Цьому  судилося  бути,  Зійшли
Вони  зійшли  зі  шляху,  -  Релігія!
А  чи  можна  було  все  змінити?
Співчуття!  Продався  металу!
Важче  срібла,  серед  сажі  
іридієве  мереживо,  моя  професія
Замітати  сліди  необачного  втручання  

Тримай  думку  під  контролем  інтуїції  
Бога  треба  ховати  якнайглибше  -
назовні,  Я  -  Ніщо,  говорю  свідомо
Несвідомо  -  дар,  людям,  ніяк  не  Мені

Пітьма!  Я  Говорю  до  Тебе!  
Як  ж  ти  формуєш  світло
Я  ж  холодна  кава,  
і  згустки  кисляка  
Проник,  заколисав
Як  ж  Ти  формуєш  світло    
Необачне  втручання  

моя  діва,  вже  маленька  жіночка
я  відчуваю  твій  язик,
твої  груди,  швидке  дихання  
так,  звали  все  на  мене  
коли  усвідомиш,  що  я  був  
чимось  більше  за  сон  
чимсь  більшим  
за  навіяні  голоси  

дірки  забиті  камінням  
спочивай  без  спокою
в  труні  із  жеода
Крутися,  не  заснути
Поколює..  -  А-а-а..
Аметистова!  Що  за
Утроба!  Вийду  ж..  і..  
буду  зла..  Буду  Зла!
Я,  я  кристалізуюся..
потрібно  відповідати
Я  ж  не  така..  Не  така!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2022
автор: Enol