Пробачте, знову вас ревную.
Такі вже в мене почуття.
Знаю... знаю, що не мушу.
Провина ж в тому не моя...
Навік любити обіцяла
І гріти вас своїм крилом.
Натомість ви не мали права
П'янить мої думки вином...
Вином не з ґрона винограду,
А з тих уявних поривань.
Ревную ти́хцем, глухо, слабко
Мізерним подихом бажань...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2022
автор: Тетяна Білогай