[b][color="#159c06"]Вже від повітряних тривог
СердЕнько птахою тріпоче.
І лише Богу монолог
Душа з надією шепоче.
Ген, за вікном буяє цвіт
І пелюстками стелять вишні.
Хоч мрії й просяться в політ,
Та де ж бо їм, як дні невтішні.
До Бога сотні молитов
В надії линуть щохвилини.
Щоб дав він захист і любов
Народу неньки України.
А мрія... мрія в нас яснА,
Найбільша і одна-єдина,
Щоб ніби сонячна весна
Розквітла в мирі Україна...[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Любов Іванова