Життя бере мене на абордаж
Щоденно, щохвилинно, щосекундно.
На шлюпках відпливає екіпаж,
А я повинна керувати судном.
Хапаюсь за кермо (не відпусти!)
Вітрила напинає вітер дужий.
Тріска, горбуша, сом і палтуси -
Єдині, хто залишились із друзів.
Морським вузлом зав‘язую волосся -
Пильную, аби раптом не коса.
Сама з собою в самоті на носі
Чекаю, щоб простили небеса.
На трапі завжди місце для одного.
В каюті капітана не шукай.
І не проси у моря ти нічого.
Ми в світ прийшли одні - не забувай.
Три крапки, три риски, три крапки.
Врятуйте душу мою!
Я стала сміливо на кладку
І камнем у море впаду.
10.10.21.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2022
автор: Катруся Т.