Господи, підходить Великодень,
зацвітають вишні за вікном,
сонце рано вкотре ніжно сходить...
Озирнись, так хочеться разом,
щоб зібралась за столом родина:
дід і батько, син, брат чи сестра...
Господи, зійди у цю хвилину,
відведи безжальний намір зрад.
Ми у чомусь певне завинили,
чи є той, що прагне зла й пітьми?..
Вчора знову діток хоронили...
Господи, зійди хоч над дітьми...
Загорни в маленькі душі вміння
не зламатись в цей безжальний час.
Нам дай сили, мудрості й терпіння -
вистоємо! Є щось серед нас,
що єднає і здіймає крила...
Ти ж, благаю, пригорни дітей.
Ми б цю землю вкотре захистили,
не зімкнувши ні на мить очей.
Муром стань за нашого солдата,
там далеко й поруч водночас.
Господи, зайди у кожну хату
і пробач укотре грішних нас.
На порозі знову Великодень,
тісто сходить, миром пахне цвіт.
Господи, пробач нам цю негоду...
Підкажи, як захистити світ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2022
автор: Людмила Мартиненко