Мамо - голубко, я все пам"ятаю,
важко було тоді всім...
Вижили ми, а хати не стало
в нашому ріднім селі...
Мамо - голубко, усе ти стерпіла,
і не схилялась в журбі...
З братом мене ти уміло ростила,
вдячні були ми тобі...
Жаль мені, мамо, тебе вже немає,
ти вже давно у землі...
А я до тебе постійно звертаюсь,
й легше стає так мені...
Мамо - голубко, ми все розуміли,-
тата убила війна...
І німчура нашу хату спалила,
нову ти, мамо, звела...
Мамо - голубко, ти спиш і не знаєш,
важко вже жити й мені...
Болі у тілі й душі поселились,
мрії і думи сумні...
Мамо - голубко, проснись, подивися,
я вже живу у журбі...
Все я терплю, і майже не плачу,
важко й мені, як тобі...
Мамо - голубко, прости нас із братом,
що ми невдячні були...
Часом бувало непослухи мали,
та все ж у правді жили...
Мамо - голубко, вже й брата немає,
сумно, матусю, мені...
Сил уже в мене лишилося мало,
хилить життя до землі...
Мамо - голубко, живу вже одна я,
діти далеко живуть...
Так як і ти,теж сумна я буваю,
думи в минуле ведуть...
Мамо - голубко, я все пам"ятаю,
згадую все, що було...
Важко було, але ти нас любила,
й ми відчували тепло...
Мамо - голубко, на цвинтар піду я,
пасочки вам понесу...
Поряд з тобою там син й чоловікі мій,
прощення я попрошу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: геометрія