Таким холодним подих ще не був
Відлуння тяжко так ще не лунало
Наш розум лиш на мить усе забув
І теплоти всім тепер нам буде мало
Знов стрімко пробивається повітря
Крізь вибиті шибки, розсипане стекло
В очах ще довго буде все жахіття
Що принесла війна в життя вразливо
Ми ранені стоїм, як звірі у полоні
Коли пала багаття не можна зрозуміть
До неба діти тягнуть знов долоні
Так хочуть вони миру мить зловить
Війна забрала душі нескорених людей
Серця замовкли на віки в обстрілах
Рікою будуть текти сльози із очей
Ще довго, довго у думках – могилах
Ми будем сумувати за життям своїм
Що до війни не до кінця цінили
Тепер так дружньо ми разом стоїм
За волю, за майбутнє, щоб ожили
І мрієм про майбутнє наше мирне
Щоб кожен кому жити дали далі
Усі зуміли наздогнати неймовірне
Герої ради чого полягли на полі
Не вистачить обіймів нам ще роки
І подихів відлуння будемо чекати
Коли після війни зробили кроки
І впевнено вперед пішли перемагати
19.04.2022 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Ярослав Яресько