Плачуть вишні білими сльозами,
Сумно так розстріляній весні,
Ви пробачте свого сина, мамо,
Що прийду до вас лишень у сні.
Бруньки вибухають так нестерпно,
Що для них сміливих ця війна?
А на полі бою справжнє пекло,
Гірко плачуть мама і весна.
Повернуся, мамо, як лелеки,
Мирний шлях простелять навесні,
Знаю, як вам на душі нелегко,
Ви пробачте сльози ці мені.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2022
автор: синяк