Тут за вікном Дем'янів Лаз:
Цвяхи у п'ятах, роздроблені черепи,
Жіночі лона в колючих дротах, —
В урочищі мертвих, але нескорених.
Ось тут на озері, в підніжжі пагорбу
Стрічаю даму з Херсону в березні.
Погляньте угору відповідаю їй,
На дух минулого, на кошт незалежності.
Тепер і в Херсоні, Ірпіні, Бучі,
Маріуполі, Харкові, Сумах, Гостомелі
Постануть подібні, як це урочища,
Убитих, знищених, але нескорених.
Війна завершиться. Дивлюся в очі їй,
Вона киває: «Мов сон, не віриться.
У мене донька, — додає, — в Херсоні».
І озером хмари пливуть і тиша.
14.04.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2022
автор: Володимир Каразуб