Я привид з Києва, пілот,
Наводжу жах без звуків.
Я -- України патріот,
Ловлю в прицілі круків.
Багато я їх наловив,
Пішли у землю спати.
За зло постійно всім їм мстив,
За Україну – мати.
За знищені дотла міста,
За смерть жінок та діток,
За неповагу до Христа,
Залишених сиріток.
Не мають права на життя
Ці нелюди з росії,
І не спасуть їх укриття
В лісах периферії.
Допоки сили Бог дає
І зможу я літати,
То не один крук ще впаде,
Хай знають супостат!
Прийде і перемоги час
І без тривоги ранки.
І згадуватимуть не раз
Спалені з неба танки.
Ви -- охоронники небес!
За все Вам низька шана!
І в пам’яті пройде процес,
Затягнеться й ця рана.
А той що не вернувсь з небес,
Герой із України,
У пам’яті людей воскрес --
Ніколи не загине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2022
автор: DVI