А мені не треба малювати брови,
в Україні всі дівчата чорноброві.
А вуста мої медові... ой медові,
цілувати буде милий чорнобровий.
Українка. Українка. Українонька.
Всі говорять, що красива я мов зіронька,
мов дзвінка, весела річка...
Я землі своєї чічка!
А мені не треба щічки малювати,
дарували вроду мені мама й тато.
Мої очі, каже милий, - небо синє,
а волосся, ніби в полі жито зріє.
Одягну сорочку вишиту, барвисту,
заспіваю гарну пісню голосисту.
Заясніють щічки мої, немов маки,
буде милий мене знову цілувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Надія Башинська