Москва палала, ми ж сіяли поле,
тепліше стало на усій землі.
Не підведи молитви наші, доле,
нехай горять в тім пеклі москалі.
Москва палала, ми ж тримали свічку,
щоб той вогонь не гаснув ні на мить.
Хтось кидав дрова, лив бензин, я ж спічку
палила знову - трепетно горить!
Москва палала, ми кололи свині,
які ж смачнющі будуть шашлики...
Гукали всіх, хто в Польщі чи Берліні...
Удосталь м'яса! Їдьте залюбки!
Москва згоріла... Ми ж зібрали жито,
продали газ і нафту, ех часи...
Ну що рідненькі, гарно будем жити!
Ніхто не суне вже до нас носи!
Палав славнозвісний корабель "москва", але...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Людмила Мартиненко