Ой летіли буськи до рідного дому,
Із країв далеких до свого гнізда.
Нелегка дорога, проганяли втому,
Бо іще не знали, що там жде біда.
Уже зовсім близько, кілька кілометрів
І крильми торкнемось рідної землі.
Та зірвався клекіт поміж мінометів:
Всі простори рідні у страшній золі.
Леле ж моя, леле, де гніздечко наше?
Не чекають ґазди нас біля воріт.
Відлітали в вирій - все було інакше,
Обернувся болем весняний приліт.
У блакитнім небі нелелечий клекіт –
Дикий рев моторів, градів та ракет.
Здалеку почувся смертоносний стрекіт:
Сатана справляє свій гучний бенкет.
Ох якби ми знали, що спішити треба,
Обирали б разом найкоротшу путь.
І крильми закрили понад вами небо,
Вберегли б Вкраїну від вогненних куль .
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2022
автор: Зоряна Кіндратишин