Тремка прозора ніч, голосить повня,
Крізь душу позирнувши навпрошки.
Навсібіч зорі стисли кулаки,
У співчуття закутуючи зовні.
Ще мить тому, пульсуючи від грому,
Ковтнувши димний присмак гіркоти,
Тьмяніли ледве, бо заплакав Ти ,
Як ми тікали в засвіти із дому,
Як бігли сторч… життям розбитим навпіл,
Окреслюючи межі на межі -
Десь реготали виляски чужі
Вогненні стріли ковзали по мапі.
Здригався світ, розгойдуючи тіні,
У дзенькоті навік замовкло скло,
Коли оте нескорене БУЛО
Співало ревно AVE Батьківщині.
Остання нота – реквієм загиблим.
В сутану загортаючи буття,
Вдова самотня в докорі нестям
Нагадує про братовбивчі вила.
27.03.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2022
автор: Ліна Ланська