Давним-давно прийшла до Бога
У вишиваночці дівчина молода,
Червоні маки у волоссі, босі ноги,
А на очах блищала з відчаю сльоза.
Бог у той день презентував таланти
Всім дітям світу, хто що захотів,
А україночка стояла мовчки,
І тихо плакала від болю, що в душі!
Коли Господь почув про її лихо,
То зажуривсь, бо всі таланти вже роздав,
Але згадав про дар, що зветься пісня,
Й мерщій цей подарунок їй віддав.
Притиснувши до серця пісню,
Вклонилась низько Богу і пішла,
Відтоді українська пісня
По всьому світу голосно луна.
Чи весело, чи сумно - ми співаєм,
Лунає пісня в місті та в селі,
Коли звучить - то все враз оживає,
Бо наша пісня має чари неземні!
А ми народ - співучий, вільний!
Із піснею ми враз здолаєм ворогів,
Бо українська пісня - це наш символ,
Який живе у кожного в душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: Ярослава Сухина