Я завжди наповнююсь думками,
минуле згадую й пливу у майбуття...
Хочу все висловить словами,
хоча вже я і стомлена життям...
А за вікном весна буяє,
мої думки снують у тишині...
Весна - красна, це кожен знає,
і хочеться незвичне чуть мені...
Неспішно йду я на подвір"я,
щоби відчуть всі співи весняні...
Земне й дзвінке "Ку - Ку!" зозулі,
і солов"їні трелі чарівні...
Я з задоволенням сприймаю,-
дарунки від природи весняні...
Сама себе завжди втішаю,
живу і поклоняюся землі...
У небі хмари кучеряві,
незвідана навкруг диво - блакить.
А на землі гойдає трави,
і вітер весняний про щось шумить...
Буває схоплюють на крила
хвилясті співи диво - журавлів...
Весняна казка вічно мила,-
зринає крізь отой хвилястий спів...
Я насолоджуюсь весною,
і поповнюю сили я свої...
І вже живу не в самотині,
бо й квіти усміхаються мені...
Підсніжники, крокуси, нарцизи,
а скоро зацвітуть бузки й садки...
І щось вже призабуте зрине,
і в мене з"являться нові рядки...
І повернусь тоді я до кімнати,
і покладу усе в свої рядки...
Й напівзабуте пригадаю,
коли і я цвіла, як ті квітки...
І хоч у нас війна триває,
не знаю я її як зупинить...
Ще слава Богу, що весна буяє,
і хочеться і жити, і творить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: геометрія