Рідне місто тримає удари,
десь втрачаючи цілі шматки.
Потягнулись згорьовані хмари
і піднялись на захист примари
від чиєїсь легкої руки.
І під час ураганного бою,
під шалене виття без кінця
підіймається місто горою,
прикриваючи просто собою
пошматовані жахом серця.
Рвуться бомби, ракети, снаряди...
Смерть стоїть з неприкритим лицем.
Ворог марно очікує зради —
рідне місто заковтує гради,
щоб здійнятись пекельним вогнем.
Неможливо зломити незламне.
Не існує на світі причин,
щоб забути домівку кохану.
Рідне місто доконче повстане.
Наче фенікс повстане з руїн.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2022
автор: Сергій Вітер